Село Крижанівка було центром Крижанівської сільської ради, до складу якого входили села Ліски і Мирне. Територія Крижанівської сільської ради становила 528,37 га вздовж узбережжя Чорного моря. B селі близько 1500 дворів, з населенням понад 4200 чоловік.
Ранніми назвами села вважалися Мар’ївка, Мар’янівка (Архівні дані 1868 р, 1885 р держ., Фонд № 91, опис № 1-а, справа 41 об), які доводять, що на перехресті доріг, Миколаївської та Старокиївської, знаходилося село Мар’янівка (Кіселово), межі якого плавно зливалися з кордоном села Корсунці, а в 1,5 км від цих сіл, з розвиненою для тих місць інфраструктурою (питні заклади, пошта, церква, школа) знаходився хутір Крижанівка, на місці якого теперішнє село Крижанівка.
Місцевий старий цвинтар с. Крижанівки з давньогрецькими похованнями (кам’яні мальтійські надгробки) допомагають встановити час перших поселень (1802-1803 рр).
Археологічна карта Тилігуло-Куяльницького Міжлимання, складена Національною Академією наук України, підтверджує давнє походження села. Залишки скіфських поселень (IV-III в до н.е.), срібна пектораль XII в. до н.е., знайдена жителем села Гаркавченко А.І.
Поруч з селом проходив поштовий тракт північного сходу, по якому йшли чумаки. Про це в своїх записках писав мандрівник Долгорукий І.П. (1810). У статті «Славні бубни за горами» він описує зустрічі з чумаками, пилову бурю, трактир француза До Фіне.
В книзі сторічній давнини «Материалы для оценки земель Херсонской губернии» том 1 , вид. 1893р. Одеська округа, Крижанівка представлена як дача №1, волості №56, розташована між Чорним морем, Куяльницьким та Аджаликськими лиманами. На її території немає жодного поселення, власників, а форма землекористування характеризується так: «общественных земель нет, а есть два крупных поместий земледельцев графа Лузанова П.Ф. Общая площадь села Крыжановка 7162 д. и есть добротный 31 двор.».
Інше архівне джерело (газета «Одесский вестник» від 13.07.1889р) в ст. «Вокруг Одессы» розповідає історію виникнення села Крижанівка так: «Откуда взялось название «Крыжановка» нам не известно. Лет 50 тому назад возможно этим селом владел какой-нибудь землевладелец по фамилии Крыжановский». Далі пишеться, що колись в цих містах хазяйнували турки, татари, потім був пустир, який поступово заселювався шляхом купівлі-продажу наділів землі. Так з’явилися поселенці-десятинщики, які платили десятину з врожаю.
Видавництво Губернського статистичного комітету «Список населенных мест Херсонской губернии и статистические данные о каждом поселении», Херсон 1896р., стор 299: «Крыжановка – деревня. Дворов 31, промыслы: добыча соли, ловля рыбы и ее переработка на 3 рыбных заводах».
Прізвища старожилів рибалок – Панченко, Демченко, Морози, Саковичи, Новоченко, Рижикови, Рудяки, Андріїви, Тефтули, Каволі. Скупі архівні дані не дають оцінки діям селян. За розповідями старожилів селяни жили заможно. 1917-1920 рр – роки революції – білі плями історії села. Після 1920 року землі перейшли до рук незаможних селян. Було створено товариство зі спільної обробки землі – ТОЗ «Перший травень». У 1922р. комітет незаможних селян об’єднав 118 осіб (Архів). Восени 1922 р. відбулися вибори ради сільських депутатів у складі 5 осіб. У 1929 р головою колгоспу «Чорноморська комуна» став Сакович Ананій Григорович. 1935 р на колишній дачі Лузанова в районі п/т «Молода Гвардія» розміщувалась Крижанівська початкова школа, директором якої був Горобецький Іларіон Макарович. У 1945 р школу було зруйновано, зараз на цьому місці знаходиться їдальня п/т «Молода Гвардія». У 1930 р з риболовецької бригади було засновано самостійне господарство «Чорноморець» (15 шаланд, 2 моторно-вітрильних сейнери вітрильно-гребних шаланд).
Друга Світова війно нанесла удар по долі селян, багато з них не повернулися додому.
1946-1952 р колгосп «Чорноморець» майже відновлює економіку до довоєнного рівня. Голова колгоспу Васін Яков Федорович, заслужений партизан, підпільник Одеських катакомб. Всі наступні роки рибколгосп забезпечував безбідне існування працівникам села.
«Перестройка», розподіл сфер впливу у пострадянському просторі, безгосподарність нових керівників привели к занепаду економіки колгоспу. Господарство стало банкрутом та було викуплено приватною особою.
На території села немає фабрик, заводів, жителі села працюють у місті на приватних підприємствах, базарах, розвиток села залежить від інвесторів. За їх рахунок будується сільська школа, стадіон, зводиться храм, проводяться берегоукріплювальні та протизсувні роботи. Зараз у Крижанівці понад 1500 дворі, є газопровід, водопровід, заасфальтовані вулиці, проведено зовнішнє освітлення. На території села є пошта, амбулаторія, будинок культури та бібліотека. В сілі багато приватних продовольчих магазинів, кафе, барів, ресторані, є басейни, сауни, продовольчий ринок.
Історія Крижанівки
Наприкінці липня з коротким візитом до нашого міста приїздив потомок дворян Лузанових – Олег Олегович Лузанов. Метою візиту було відвідування міст захоронення його пращурів (цвинтар с. Крижанівка), школи, збудованої його родиною в 1901 році (с. Корсунці) та знайомство з місцями соляних промислів на лиманах.
Лузанівка, Лузанівський ліс, с. Корсунці, с. Крижанівка, с. Кіселово, Куяльницький лиман, Хаджибей – це ті місця, де зараз мешкає понад 300 тисяч осіб та тривалий час мало хто з них знав, що назви цих місць пов’язані з першопроходьцями, землеробами, потомственними військовослужбовцями, що отримали від держави земельні ділянки та лимани Куяльницький та Хаджибеївський, для розробки соляних промислів.
Для будівництва порту, освоєння прибережних угідь, розвитку торгівлі, економічного розвитку півдня царський уряд давав великі привілеї поміщикам-землеробам, якими і були потомственні дворяни Лузанови. Так родина Лузанових отримала у 1819 році більш як 18000 десятин землі біля моря, мисливські угіддя в Молдові та Куяльницький та Хаджибейські лимани.
Йде розорювання ковильних степів, з’являються села Корсунці, Крижанівка, Кіселево. Село Корсунці почало свій розвиток завдяки соляному промислу на лиманах, куди потягнулися робочі, селяни-втікачі, козаки. Це були перші штучні басейни по виробництву солі.
Тридцяті: головним натхненником та організатором був імперський статський радник, бізнесмен, юрист за освітою Михайло Фомич Лузанов. Багато років поспіль (з 1910 по 1916 рр.) він обирався мировим суддею, земським гласним Одеського повіту; десять років очолював комерційний суд м. Одеса. За його ініціативою у 1901 році було збудовано Корсунська земська школа ім. Імператора Олександра ІІ. Мати Миколи Фомича Лузанова Дембровська Н.Н. відвела земельну ділянку під будівлю цієї школи, бібліотеки-читальні та квартир для вчителів.
Уся економічна та господарська діяльність родини Лузанових була направлена на розвиток відведеної їм прибережної зони, яку ми звемо Лузанівкою.
За своїми політичними поглядами професіонала-господарника Лузанов М.Ф. спокійно прийняв революцію 1917 року, а з приходом НЕПу відмінний господар вбачав розвиток міста як здравниці, що спонукало його створити комісію з художників, юристів, архітекторів, бухгалтерів-економістів, публічних людей міста для обговорення розвитку Лузанівки в найближчий час. Активно проходило обговорення та тендер проектів.
Родина планувала створити на місці Лузанівського маєтку своєрідний оздоровчий курорт з купальнями, атракціонами, концертними залами, готелями, театром, бібліотекою-читальнею, рестораном та кафе.
Підведення трамваю , залізничної гілки до місця курорту вирішили би питання про доставку бажаючих оздоровитись та розважитись. Між Лузанівкою та портом мали курсувати катери, було підписано договір з «Руською пароплавною компанією» о прогулянкових катерах вздовж узбережжя володінь Лузанових (п/т Молода Гвардія).
На обриві вздовж маєтку терасами було закладено елітний виноградник, а від саду на місці вулиці Семена Палія та спуску до моря залишилась лише назва «Садова балка».
Все закінчилось в один момент у 1919 р. суперечка з п’яним матросом, що уособлював у той час всевладдя більшовиків, змусив покинути все і залишити батьківщину. Життя на чужині було нелегким, але злидні, безгрошів’я, чужа культура, війна не зломили вільнолюбства славного роду Лузанових.
Сьогодні один з них, праправнук мирового судді, юрист з Німеччини, Лузанов Олег Олегович частий гість нашого міста. Він був на двохсотрічному ювілеї комерційного суду м. Одеси, брав участь у перепохованні пращура М.Ф. Лузанова в м. Бендери.
Революція, війна, лихоліття не пощадили місця, де жили, творили, мріяли, будували дома, добували сіль, садили дерева Лузанови. При спілкуванні зі співвітчизниками гордість за свою історичну батьківщину переповнює Олега Олеговича Лузанова. Йому все цікаво: морський бриз, балки, спуски до моря, сільська дорога, колодязі, цвинтарна тиша. Все це переповнює його уяву. Він щасливий, що зміг доторкнутись до свого коріння, побувавши в с. Корсунці, п/т «Молода Гвардія», с. Крижанівка.
Бібліотекар Крижанівської сільської бібліотеки, історик Серік О.І.