Село Нова Дофінівка знаходиться у центральній частині Одеської області. З південної сторони її обмиває Чорне море, з західної – затока Великий Аджаликівський лиман. Населення села невелике, 1344 осіб. За даними древніх літописів перші згадки за поселення на цьому місці були ще у 1290 р.
Оскільки село розміщене на березі моря і затоки, має розвинену інфраструктуру є дуже популярним для туристів.
На сьогодні створено Фонтанську територіальну громаду з центром у селі Фонтанка.
На території старостинського округу проживають працелюбні жителі, яких нараховується понад 2, 6 тис. осіб. Наше населення в минулі роки займались рибальством та сільським господарством.
Для обслуговування населення на території округу працюють 2 фельдшерсько-акушерські пункти, пошта, магазини, клуб, бібліотека, гімназія.
Сільськогосподарське виробництво очолює ТОВ «Агропівдень», досягають значних успіхів у вирощуванні врожаю зернових культур, соняшника.
Свій значний вклад в добробут жителів вносили наші шахтарі, які забезпечували місцеве населення, якісним будівельним матеріалом.
Наше майбутнє – молодь. Вона здобуває свої знання в вищих і середніх навчальних закладах м. Одеси. Після закінчення яких повертаються до рідних домівок жити та працювати.
Історія села Нова Дофінівка дуже цікава і її коріння бере свій початок ще в 3, 4 сторіччі до нашої ери, коли давні скіфи мали поселення біля лиману.
Своє існування село почало у 1810 році, саме в цей час в наших краях поселився француз – поміщик.
Чумацький шлях пролягав по Чорноморських землях і це посприяло заснуванню таверни „ ДО ФІНЕ” Чимало людей залишалось на цьому мальовничому куточку землі, таким чином на березі лиману було засновано село, яке на честь француза – поміщика отримало назву ДОФІНІВКА.
Село потопало в зелені та не можна було не звернути уваги на квітучі кущі бузку. Може саме цей бузок і дав тему для картини „ Бузок” знаменитого художника Кіріяна Костанді, який народився у 1852 році в Дофінівці та могила якого знаходиться і нині на другому кладовищі в місті Одесі.
Оскільки село було розташоване на березі лиману, то основним заняттям мешканців було рибальство. Про сильних та мужніх дофінівських рибалок згадує у своїй поемі „ ЕНЕЇДА” письменник Котляревський.
Земля дофінівська не тільки прекрасна, але і багата на корисні копалини, зокрема добувався камінь – черепашник. Видобування каменю послужило матеріалом для забудови сіл і навколишніх.
Цілі сімейні династії пропрацювали в рибному господарстві “Чорноморець” сім’ї: Мазурцових, Любинських, Кузнєцових.
