Три роки тому світ побачив те, що ми знали завжди: українців неможливо зламати. Війна триває вже 11 років, і за цей час ми пройшли крізь найтемніші випробування, але щоразу вставали ще сильнішими.
Ми не зламалися під бомбами, не здалися перед окупантом, не дозволили стерти нашу ідентичність. Українці довели, що свобода — не просто слово, а стан душі. Ми знаємо, що таке справжня відданість своїй землі, своїм людям, своїй історії та б’ємося за своє, і це дає нам силу. Ми є і ми боремося.
Сьогодні, у третю річницю повномасштабного вторгнення, наша громада зібралася в пам’ятних місцях, щоб віддати шану тим, хто поклав своє життя за Україну.
Цей біль ніколи не мине. Він – у серцях матерів, які разом зі своїми синами та доньками втратили частину себе. Він – у дитячих очах, що більше ніколи не зустрінуть погляд рідної людини. Він – у кожному, хто знав, любив, чекав…
Пам’ять про подвиг сміливих українців має жити вічно. Бо завдяки їх відвазі ми зустрічаємо новий день, і ми має докласти максимум зусиль, щоб побудувати краще майбутнє у вільній Україні.
Дякуємо нашим незламним Захисникам і Захисницям. Ви — щит і меч України, її гордість і надія. Вічна пам’ять воїнам, які тепер у небесному війську. Ви назавжди у наших серцях.
Слава Україні! 
Героям слава!
