Сьогодні, у роковини Чорнобильської трагедії, хочемо поділитися з вами історією та неоціненним досвідом, мешканця нашої громади, Сергія Івановича Слабенко, в ті далекі часи, адже минуло 38 років, зробив свій внесок у ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи.
Свою історію Сергій Іванович починає зі строкової служби,
яку він проходив в час, коли
трапилась Чорнобильська катастрофа. Після демобілізації Сергій Іванович вирішив служити своєму народу у складі фахівців пожежної охорони. Він пройшов курси хіміків-дозиметристів, готуючись до виклику, який він навряд чи міг уявити.
трапилась Чорнобильська катастрофа. Після демобілізації Сергій Іванович вирішив служити своєму народу у складі фахівців пожежної охорони. Він пройшов курси хіміків-дозиметристів, готуючись до виклику, який він навряд чи міг уявити.У жовтні 1986 року його було відряджено до Чорнобильської зони у складі Одеського зведеного загону протипожежної служби цивільної оборони, який замінив колег із Луганської області.
Вплив високого рівня радіації був відчутний навіть у ті жовтневі дні. Спостерігаючи за засмаглими луганськими колегами, він зрозумів що це не сонячна засмага, а саме те що називали “чорнобильська засмага”. Ніс свою службу Сергій Іванович в службі дозиметричного контролю, 19 днів безпосередньо на станції та 19 днів по зоні відчуження. По поверненню додому практично у всіх ліквідаторів почалися прояви опромінення, які мали вплив на фізичне та психічне здоров’я. В ті часи ще не було ефективного лікування проявів радіаційного впливу на організм людини, каже Сергій Іванович з досвіду. Пізніше, у 2000 роках, з’явилися медичні препарати, які допомагали долати наслідки хвороб. Як зауважив Сергій Іванович, наша країна отримала жахливий, але унікальний досвід в радіаційній медицині.
Зона відчуження була поділена на три зони, в залежності від відстані від зруйнованого реактора. Після повернення із зони відчуження Сергій Іванович не залишився осторонь питань ліквідації наслідків аварії, через декілька років з моменту аварії був обраний головою районної громадської організації “Союз Чорнобиль Україна”, яка дотепер опікується питаннями соціального захисту тих, хто зазнав впливу катастрофи. Серед членів громадської організації, головою якої є Сергій Іванович, є самовіддані, відважні постаті — ліквідатори, які будували дорогу від вузла перевалки бетону до місця спорудження саркофага, виконували будівельні роботи на станції, тобто в місцях де рівень радіації був надто високий, здійснювали дезактивацію території населених пунктів, доріг та узбіччя, працювали на пунктах санітарної обробки техніки, так званих ПУСО, здійснювали заховання всього, що колись називалося селом, адже жити там було неможливо.
За час мирного використання атомної енергії з 1957 року на території радянського союзу сталося 12 радіаційних аварій різного рівня складності, Чорнобильська є найбільшою. Радіаційні матеріали, які вирвалися зі зруйнованого реактора в різній мірі були виявлені на більшій частині земної кулі.
Згідно з Атласом радіоактивного забруднення, радіацію виявили у себе після трагедії багато європейських країн. Більше за інших забруднені радіонуклідами Білорусь, Україна, Фінляндія, Швеція, Норвегія й Австрія, виявлено радіонукліди меншою мірою в північній Америці, Африці.
Його історія — це історія одного чоловіка, в якій відображена доля багатьох, хто став частиною найбільшої техногенної катастрофи людства.